Школа інструкторів

                                                                    «Учиться, учиться и ещё раз учиться».
                                                                                                              В. І. Ленін
На ці травневі свята були грандіозні плани щодо сходжень на Сокіл, зустрічі там зі львівськими знайомими та інших приємних речей, які додаються до вищеперерахованого.
Проте, плани змінилися в одну мить, коли передзвонив Олексій Соваж і запропонував їхати разом в школу інструкторів зі скелелазіння, яку проводить Михайло Олександрович Сітнік. Погодився одразу, майже не розмірковуючи. Правду кажучи, потім були сумніви, чи варто воно того, чому нас там навчать і т.д. Проте білети були куплені, і ми вирушили в місто Red Bool, тобто місто енергетиків, Южноукраїнськ.

Прибуття                          

Місце проведення школи розташовано під скелею Пугач, в неймовірно гарному каньйоні річки Південний Буг. Місце для проведення такої школи просто ідеальне.

Табір під скелею Пугач

Навколо, по берегах, просто незліченна кількість скель різної висоти та валунів зі щілинами, карнизами, стелями, лежачими плитами і усіма можливими зачіпками.

Скеля Пугач             

Перше знайомство із Михайлом Олександровичем одразу дало нам зрозуміти, що ми тут будемо серйозно навчатися. Лекції починалися о 7.00 кожного дня і продовжувалися до обіду. В другій половині дня також - лекції, або практичні заняття на скелях, вечори були віддані самопідготовці.Перед поїздкою сумнівався, чи варто брати конспект та ручку, а в перший день зрозумів що не дарма взяв. Сподобалося, що лекції проходили в невимушеній атмосфері і завжди доповнювалися прикладами із життя. Після лекції можна було просто підійти до Михайла Олександровича і поговорити про питання, що цікаві особисто для тебе.

Суворий режим можна було пом'якшити денним сном :)

До того ж, приємною несподіванкою стало те, що в доповненні до загального курсу, ми так би мовити, для ознайомлення, займалися драйтулінгом, трад-лазінням та вивчали техніку ІТО.

Вася клаймберує               

Олекса, ні!)                 

Олег на практичному заннятті із трад-лазіння

Зміючка Оленка                     

Уроки ІТО                                   

Начальство не спить...             

В останній день перебування ми отримали можливість познайомитися із місцевим болдрінговим районом, та «скуштувати» деякі проблеми. Ще раз переконалися, що гарні камені притягують не тільки болдрінгістів а й всякий непотріб (битих пляшок та сміття було вдосталь).

Домашнє завдання - болдер            

Олег у своїй стихії - болдерінгу...   

На "сквознякє" ...              

Для себе вирішив враження розділити на три групи: сподобалося, не сподобалося, висновки, отже.
Сподобалося
1. Місце в якому розташувалася школа інструкторів.
2. Скелі, їх форма і характер.
3. Те, як побудований навчальний процес.
4. Інформація, яку нам виклали в процесі навчання, а головне - те, що її не змушували приймати за аксіому, а залишили простір для роздумів.
5. Додаткові заняття із трад-лазіння, драйтулінгу та ІТО.
6. Невимушена атмосфера навчання.
7. Люди, з якими прийшлося спілкуватися в процесі навчання (сподіваюся, що ми з ними неодноразово пересічемося на гірських стежках).
Не сподобалося
1. Відсутність води, яку можна вживати без кип'ятіння (без ризику для здоров'я).
2. Короткі терміни школи (із задоволенням повчився б іще декілька тижнів)))
Висновки
1. Обов'язково потрапити в школу трад-лазіння.
2. Обов'язково потрапити на наступну школу другої категорії.
3. Обов'язково передати отриманий досвід іншим людям, яким цікаве все, що пов'язане з горами.
Р.S. Хотілося б подякувати організаторам школи і особисто Михайлу Олександровичу Сітніку за те, що вони є. Їх так зараз мало. Побажати всім, з ким навчався, успіху і нових досягнень.

Інструктори зі скелелазіння з вчителем М. О. Сітніком