Padani 2010... в стилі жовтої преси

Адам Ондра на New Fox Kids, 7C

Вчора повернулися з фесту Padani. Ця замітка –мої суб’єктивні враження від поїздки в стилі жовтої преси – "на випередження", оскільки справжню статтю підкріплену фотодоказами збирався писати Женя Графов.

Загальне враження – позитивне, хоч і не без деяких "але".

Кордон туди – облом повний. По амбальськи проїхати не вдається – прикордонники після певних роздумів над нашим відрядженням все таки посилають нас в кінець черги (бізнес є бізнес: з чуваками, які проводять машини повз чергу, їм ще працювати, а нас вони бачать рідко...) 7 годин в черзі ламають наш спортивний режим – поспати в горизонтальній позі не вдається. Далі справи пішли на краще – журек і гуляш піднімають наш бойовий дух, Краків, Прага, LIDL (читай – повний багажник африканського вина і чеського пива) і, нарешті, кемпінг YESENICE. Кемпінг -  супер! Величезна територія у вигляді парку, люди, крешпеди, пиво, вогонь, сцена, гарячий душ(!). Все класно, на небі ні хмарки – пальці сверблять від нетерплячки!

Ранком швиденько снідаємо, короткий переїзд (10 км) в село LEZKY, там реєстрація – і вперед! Місцевість дуже мальовнича – долини з полями хмілю (по дорозі завод KRUSOVICE!), над селом горб зі скельними виходами в сосново-березово-дерев’яному лісі. В гайд-буці, виданому як справжня книга, описано 10 секторів, близько 500(!!!) болдерів. Щоправда з них 20 штук – 8А і більше, штук 300 – менше 5С (є купа всяких 2-ок, 3-ок). Територія невелика – верх горба, по площі як скелі Довбуша – все компактно.   Скелі – граніт. Це – одне з "але". Граніт має крупні вкраплення, і таким чином утворює ідеальну терку для пальців. Більш жорстокої породи я не зустрічав ніде. "Вистріл" руки з зацепи автоматично тягне за собою в наслідку криваві дірки на всіх частинах долоні. Акуратне лазіння (яке зрозуміло можливо лише в теорії) просто стирає шкіру в 20 разів швидше, ніж на рідному пісковику. Тактика в таких умовах зрозуміла: "один постріл – один труп", насосувати не вистачить шкіри. Визначаємо для себе – будемо лізти найгарніші лінії, візитні картки району. Цифра в гайді це одне, але вибирати лише по категорії  глупо, оскільки дуже багато болдерів штучних, курдуплів по пояс із "вдєланим стартом" та іншої фігні. Та ми як підготовники розуміємо, що це все – додаток до шедеврів, яких на Млинському верху (так називається гора) трохи та й було.

Отож, розминаємось, я роблю кілька спроб на 6С – безрезультатно. Біжу до ПЖН (=Пашка, Женя, Наталка), вони лізуть якраз "шедеври". Дві височенні і красивенні лінії на камінь VERLYBA. 6С+ GEIZIR – рівноважна проблема по грані, дуже допомагає те, що можна з успіхом ставити туфлі на вкраплення-зернини. 7А PENA (фото в гайді вражає) – простий підлаз під карніз, потім глибокий накат на ліву ногу, яка уже в 5-ти метрах над землею – це ключ. Скоріше психологічний, бо падіння в такій "позі боротьби" очевидно закінчиться як мінімум травмою, тому ті, кому не виходить, спускають ногу і зістрибують в купу матрасів. Мені щастить позалазити ці два болдери з перших спроб, те саме роблять і ПЖН (для профілактики все таки зістрибнувши з карнізу вниз). Спуск з каменя по сосні (мінімум 5А :)) Настрій бойовий, тут же роблю кілька спроб на 7С. Шанси є, але граніт робить суворе попередження – пучка пальця уже почервоніла.
Йдем далі – в найбільший сектор у вигляді розчленованої стіни та окремих камінюк трохи нижче неї. Дружно залазим 7А SOKOLIKY. Тут я на жаль про...ав онсайт, довелося стратити пару спроб та кілька мікрон дорогоцінної шкіри. Пробую поруч 7В – два перехвата з-під карніза і треба дістати далеко великий підхват тримаючи стандартну для района зацепу – начинений гостряками активник. В такі моменти Пашкіна фраза "чтоб я так мучился за свои деньги" заполоняє мозок і вимикає мотивацію. Добре, що  в цей момент Наталка знаходить потрібну трасу  - 7В ZOB ZOB (стоячи 6С). Прибігаю, дивлюся  на пару спроб, ну ніби все ясно. З-під великого нависання робиш пару перехватів по активникам, підчепившись носочком знизу, далі ногу треба витягнути, проковтнути ефект дверей хляпнути два рази по пасивному правому краю каменя і, наостанок, пульнути тою ж таки правою рукою за перегин. В першій спробі доліз до останнього перехвату і, чомусь, не дивлячись на істеричні воплі товаришів: "ПРАВОЮ!!!", пульнув лівою рукою. Мабуть багатьм знайома прикра ситуація – стратив дуже класну першу спробу (так би мовити "про...ав своє щастя"), потім можеш довго мучитись. В гіршому випадку – не залізти зовсім. Тут обійшлося малою кров’ю – ще пару безтолкових спроб, нарешті пуляю правою – ХЧШ-Ш-Ш!!! Так злізає шкіра, коли рука вистрілює з краю камня. Судячи з того, як схвально ржуть всі чехи, що мене страхували, мені співчувають. Ну нічого, 10 хвилин відпочинку – ZOB вилікувано! До речі, Наталка падала з цього останнього перехвата бозна скільки разів, залізла на наступний день, проявивши неабияку волю до перемоги.

Далі йдемо на камінь FONTAINEBLEAU (хто б сумнівався!). Тут є кілька цікавих нам проектів. Швидко вдається пролізти 6С ALIGATOR – Пашка все приготував, ну ми всі й реалізували. Залазимо поруч халявну 7А LACHTAN – глибокий викат на камінь у вигляді тарілки. Треба бігти бігом – ще стільки всього треба перепробувати! Наступних 1,5-2 години перетворились на прогулянку. Пробуємо ще пару 7А, йдемо на екскурсію в найдальші сектори. В плані розваги лізу 6А PLACICKA – фантастична штука. Гранітна плита товщиною 50 см стирчить на 3-4 м зі скелі, схоже на якусь літаючу тарілку. Всі там фоткаються, висять вниз башкою :)

На кінець дня вирішуємо повернутися до каменів FONTAINEBLEAU і поруч SKUNER. Чехи лізуть 7С, я пробую разом з ними – старт виходить! Дивлюсь в гайд – наліво відгалужується 7А, вирішую поборотися за синицю в кишені. Ща пару спроб – і ось я стою на похилій плиті в 4 метрах над землею. Ну, болдер проліз, залишилось врятувати життя. Ще метра півтора по крупнозернистому наждаку до верху каменя. Моральну підтримку знизу (страхував) забезпечував Женя Графов :) Наостанок лізем 6С+ - дуже прикольна лінія на камні  SKUNER. Дивимось на годинник – ой-ой-ой! Ми ж хотіли гуляти по Jesenice, пити пиво на березі озера, а замість цього сидимо під камінюками як кроти, світу білого не бачучи! Швидко вшиваємось, добре, що все близько. В кемпінгу спростували гарну гіпотезу про халявне пиво, випили розливного пива по 1 Євро (чесно кажучи не вразило). На сцені уже розминаються музики, на травичці продають крешпеди, шмотки, туфлі, зачіпки, всі ходять, п’ють пиво, короче – тусня і передчуття свята! Підїжжаєм до нашого місця – опа! Весь простір між нашими наметами займає весела компанія чехів разом з Ондрою. Ми виходимо з машини – ржем, катуляємся. Вони: не переживайте зараз заберемось. Такі от сусіди :) Біжимо в душ, поки готуємо і їмо вечерю, п’ємо вино з горгонзолою (так, так! Славнозвісне чеське пиво НЕ вразило нас! І використовували ми його просто випиваючи пару пляшок після лазіння в якості заминки). Сцени нам не видно, але дуже добре чути. Нарешті йдемо в толпу. На сцені нагороджують тих, хто заліз за день найбільше, бла-бла-бла, нарешті знов музика. Жива музика – це круто! Я це розумів навіть тоді, коли уже не дуже розумів, як мені попасти в спальник. Тому про те як плясали львівяни на дискотеці краще розкаже Женя (вдалося з Мразеком потанцювати, розказував :)))

Неділя. Біль в стертих пучках нестерпний. Поки ми вилазимо зі спальників чехи-спортсмени швидко снідають і їдуть рубатися. Ондра на сніданок їв величезну миску якоїсь субстанції в яку додатково накришив бананів. До кінця рецепт успіху піддивитися не вдалось. Снідаємо, їдемо. Ми вже намітили собі кілька «перспектив», цілі на найближчу годину визначені. Спочатку пробуємо дуже гарну 7В HIPODROM на камені NAD OHNISTEM. Посередині дуже прикольна штука: перебираючи руками по пасивній полці треба підчіпляти ногами знизу край каменя. Це звісно ми піддивилися, таке сам фіг придумаєш.  З нами лазять дівчата-чешки. Виходить в них дуже добре. Взагалі в Чехіі всі дівчата дуже симпатичні і рівень лазіння в них доволі високий (такий ми зробили висновок). А залізти так і не вийшло – дотерпіти до кінця не вдавалося. Я затримався найдовше, біжу доганяти ПЖН. Рубаємося деякий час разом на невисокому нависаючому камені, але безрезультатно. Забігаючи наперед: на другий день я заліз 2 болдера (і то 1 -уже після фінального свистка. Наталка молодець – відімстила кільком вчорашнім проектам ( в тому числі 7В ZOB ZOB !) А піддався мені 7А AUMAX PRAVY – складний старт з болючого активника із незручними ногами в такий самий болючий активник, далі трам-пара-рам на верх каменя. Потім заліз Пашка, чесно всіх попередивши і страшно крикнувши на стартовому перехваті, і Наталка, знову проявивши характер. В кінці ми повеселились на 7А+ в компаніі німців. Вони правда лізли 6В і страшно сповзали з лисого верху камня, кричали КОМ!! КОМ!! ШАЙСЕ!!!! Насміялись ми добре, самі, правда 7А+ не пролізли. По дорозі до здачі карток Женя розвів нас полізти на дуже прикольний камінь у формі тоненької вертикальної пластини, без явних зацеп під руки і ноги. Ми ходили весь час повз, думали якась 5-ка, виявилось 6С – теж дуже незвичайне по конфігурації, такого я ще не бачив.

Ху-у, здається все, ми сидимо перед величезною камінюкою-постаментом, закриття-нагородження, призи- оплески. До речі, все фантастично оперативно: лазіння закінчилось в 15.00, учасники самі рахують собі 8 кращих трас, 15.30 уже роздають призи. Ондра виграв, Штепанек другий – реванш за минулий рік відбувся. Пашка пропонує запозичити ідею з постаментом і в нас на фесті розкидати призи з Броні :)

Збираємось, душ(!), їдемо. Кордон назад за 40 хв, в понеділок в обід ми вдома!

Висновки: 
- На фестивалі їздити дуже класно і прикольно.
- Бюджет поїздки -  80 Євро.
- Лазити в Петроград мабуть більше не поїдемо:) (хоч вони й називають це «гранітний рай», для пальців це – гранітне пекло!)
- Підготовщики не соромились чистити відверту фігню, для кількості. Зрозуміло, що окрім цього є і супер-пупер лінії.
- Жива музика на дискотеці рулить!
- Чеське пиво не розпробували.


Подяки:
-PAD&Co за супер-фест
-Клубу «Екстрем» та президенту Федірку за надану фінансову допомогу у сплаті непосильного стартового внеску :)
-Василенкам, Графову і Тойоті Яріс за компанію та засіб пересування.

Кушка.